закладка Дмитриев Канабис марихуана

Чуваки, я решил поделиться с вами своей последней историей о том, как я закупился шишками марихуаны и варил сырный борщ. Ну, давайте без лишних придыханий, приступим!

Как-то я решил зайти на свою любимую закладку, чтобы найти немного добротного ганджубаса. Мысли о новой партии айса уже заставили моё сердце забиться быстрее. Я ощущал, что сегодня будет взрыв!

Так что я позвонил своему доверенному дилеру, который всегда имел неплохие контакты. Он сказал, что у него есть новый сорт шишек, который просто убивает. Я был весьма заинтересован и сразу же договорился о встрече на старом игровом площадке.

Дело было вечером, и я, сидя на скамейке, ожидал своего "компаньона". Через некоторое время мой дилер прибыл, вытащив из кармана пакетик, наполненный зеленой массой. Он ухмыльнулся и сказал: "Вот тебе вмазанные шишки, братан! Ты останешься весьма доволен".

Я решил проверить товар, поэтому немедленно достал свой курительный инвентарь и начал шмалить. Ничто не сравнится с тем ощущением, когда ты впервые ощущаешь запах свежего ганджубаса возле своих ноздрей. Это просто божественно!

Уже через несколько минут я почувствовал приятную волну расслабления, которая окутала моё тело. Все проблемы и тревоги просто исчезли. Я был в состоянии пика наслаждения, и ничто не могло меня остановить!

Но, к сожалению, не все было так гладко. Внезапно я почувствовал передозняк. Моё сердце начало бешено колотиться, а в голове промелькнули странные мысли. Я понял, что закурил больше, чем должен был.

Паника охватила меня, и я понял, что нужно что-то сделать. На помощь пришла морфон – надежный друг наркоманов. Я достал его из кармана и ввел себе внутримышечно. Вскоре передоз прошел, и я смог вздохнуть с облегчением.

Теперь, когда всё снова было в порядке, я решил отдохнуть и варить сырный борщ. Это был мой неповторимый рецепт, который наверняка понравится всем моим гопотским друзьям. Ведь после взрывного вечера такой вкусный ужин был просто необходим!

Привет, бро пацаны! - крикнул я из кухни, как бомжуй еще грязными руками забегая к столу. - Забабахайте свои жопы сюда, я супер мега шеф-повар сегодня!

Все решились отложить свои дела и понаблюдать, как я буду действовать. Я взял свежие овощи, нарезал их и бросил в кастрюлю с кипящим бульоном. Затем добавил порцию ароматной марихуаны, чтобы придать блюду неповторимый вкус.

Я видел, как глаза моих друзей заблестели, когда аромат шишек начал разноситься по всей квартире. Они понимали, что сейчас будет настоящий кулинарный взрыв и готовились наслаждаться вкусом борща до последней ложки.

Братишка, - сказал мой лучший друг, проглатывая слюну. - Ты это сокровище готовишь лучше, чем многие рестораны!

Я был по горло полон гордости. Мой сырный борщ был не просто "вкусный", он был настолько охуенно вкусным, что просто невозможно было оторваться от тарелки. Мы шмалили шишки и наслаждались каждым глотком.

Так закончилась моя история о том, как я закупился шишками марихуаны и варил сырный борщ. Вам, ребята, точно нужно попробовать это взрывное сочетание. Гарантирую, что ваш вечер с ним станет незабываемым!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...